Оптимізація обміну інформацією в мережах в умовах невизначеності
DOI: 10.31673/2412-4338.2020.042634
Анотація
В статті розглянуто задачу оптимізації обміну інформацією в умовах невизначеності, що виникає в процесі функціонування конвергентних мереж. Сформульовані в роботі невизначеності характеризуються розбіжностями «інтересів» різних вузлів мережі, різним ступенем поінформованості або неповними даними про значення параметрів системи. Подібні невизначеності обумовлюють децентралізовану стратегію управління процесами в конвергентній мережі. Задача взаємодії вузлів мережі розглянута точки зору теорії ігор, при цьому гравцями виступають окремі вузли системи, обмін інформацією між якими обмежено умовами невизначеності. Сформульовано процедури прийняття рішень для наступних випадків: коли один вузол є центром, а інший виступає в протидії до нього і центру відома інформація про вибір другого гравця; коли центру невідомі можливості другого гравця, а невизначеність полягає у випадковому характері стратегії другого гравця; модель синергії вузлів мережі. Для першого випадку оптимальне управління ґрунтується на максимальній дії першої станції (центру) та максимальній протидії іншої станції (другий гравець) і може використовувати максимінні моделі. Для другого випадку визначено обмеження стратегії гри (в тому числі, стратегію покарання гравця) та доведено, що виграш, більший за максимально гарантований результат центру, не може бути отриманий ні на якому іншому класі стратегій. Ставлення центру до невизначеності в моделі, що ґрунтується на синергетичній концепції функціонування конвергентних мереж таке, що він прагне до максимізації лінійної згортки значень свого критерію. Досліджено особливості побудови стратегії обміну інформацією між окремими вузлами мережі за наявності та відсутності ізольованих точок в множині виборів гравця, що виступає в протидію центру. Розроблена модель взаємодії різнорідних підсистем телекомунікаційної мережі в умовах невизначеності може бути використана для ситуацій, коли вузли мають неповну інформацію про як про систему в цілому, так і про інші вузли.
Ключові слова: конвергентна мережа, обмін інформацією, невизначеність, теорія ігор, стратегія гри.
Список використаної літератури
1. Michael A. Gallo,William M. Hancock (2002). “Network Convergence”. Networking Explained. DOI: 10.1016/B978-155558252-4/50043-2.
2. Baldwin, H. (2007). When networks converge. 36-40.
3. Convergence and Next Generation Networks. OECD Ministers’ meeting on The Future of the Internet Economy. 17-18 June 2008, Seoul, Korea. 63 p.
4. Бондарчук А.П. Модель взаємодії інформаційних систем в умовах конфлікту / А.П. Бондарчук // Телекомунікаційні та інформаційні технології. Київ: ДУТ, 2017. №. 4. С. 33-40.
5. Валери Магвайр. Конвергенция с расширенными возможностями. Журнал сетевых решений/LAN, 2015, № 05-06.
6. В.Алексеев. Технологии «Интернета вещей» для сетей ISM нелицензируемого диапазона частот// Беспроводные технологии. № 1. 2017. С. 44-50.
7. Карен Роуз, Скотт Элдридж, Лайман Чапин. Вопросы и проблемы использования сети Интернет в более глобальном масштабе. Интернет вещей: краткий обзор. (2015) The Internet Society (ISOC). 75 с.
8. Бондарчук А.П. Анализ требований при разработке системы управления прикладными задачами ІoT / А.П. Бондарчук, Ю.В. Каргаполов, А.А. Макаренко, А.Б. Придыбайло, О.В. Сеньков // Телекомунікаційні та інформаційні технології. Київ: ДУТ, 2018. №. 1. С. 24-30.
9. Иваненко, В. И. Проблема неопределенности в задачах принятия решений/ В.И. Иваненко. - Киев: Наукова думка, 1990. - 136 с.