КІБЕРБУЛІНГ І ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТАН ЖЕРТВИ КІБЕРБУЛІНГУ. НАСЛІДКИ ТА МЕТОДИ ПРОТИДІЇ

DOI: 10.31673/2412-4338.2025.048909

Анотація

Стаття присвячена дослідженню актуального явища кібербулінгу — агресивної поведінки, що здійснюється за допомогою цифрових технологій і набула особливої поширеності серед молоді в умовах сучасного інформаційного суспільства. Наявні статистичні дані засвідчують, що кібербулінг характерний не лише для дітей та підлітків, але й для дорослої аудиторії, проте ключовою групою ризику залишається саме молодь. Це зумовлено високою інтенсивністю їхньої онлайн-активності, а також соціальними змінами, спричиненими пандемією COVID-19 та повномасштабним вторгненням Росії в Україну. У роботі систематизовано основні форми прояву кібербулінгу, зокрема: вербальні образи, дискредитація, домагання, використання фіктивних профілів, поширення приватної інформації, соціальна ізоляція, нав’язливе переслідування та прямі погрози. Особлива увага приділена психологічним наслідкам для постраждалих, що можуть охоплювати хронічний стрес, депресивні та тривожні стани, зниження самооцінки, психосоматичні прояви, розвиток посттравматичного стресового розладу, деструктивні думки, зміни поведінкових патернів, аутоагресію та суїцидальні наміри. Авторами визначено ключові чинники, що ускладнюють протидію цьому явищу, серед яких низький рівень цифрової грамотності користувачів та пасивність соціального оточення. Проаналізовано законодавчі підходи різних країн, у тому числі України, де з 2019 року запроваджено адміністративну відповідальність за булінг (стаття 173-4 КУпАП), проте її застосування обмежене сферою освітнього процесу, що не дозволяє повною мірою охопити випадки кібербулінгу поза межами навчальних закладів. Окремо досліджено роль соціальних мереж у формуванні безпечного цифрового середовища, зокрема важливість механізмів оперативного реагування на скарги, систем фільтрації контенту та інформаційнопросвітницьких кампаній. Описано типові ознаки, за якими можна ідентифікувати жертву кібербулінгу, та наведено рекомендації щодо реагування: надання підтримки постраждалому, уникнення взаємодії з агресором, блокування зловмисника, фіксація доказів, а також звернення до фахівців та правоохоронних органів. У підсумку стаття підкреслює, що кібербулінг становить суттєву загрозу для української молоді та потребує комплексної системи профілактики, своєчасного виявлення, належного реагування й ефективної підтримки жертв.

Ключові слова: булінг, кіберпростір, судові рішення, кіберзлочинність, соціальні мережі, Інтернет.